√ерои —оветского —оюза √ородн¤нщины

√ероњв подвиги безсмертн≥

√ерои —оветского —оюза √ородн¤нщины

√ероњ –ад¤нського —оюзу √ородн¤нщини

≤ван ѕетрович ƒудко. Ќайхоробр≥ш≥. √ероњ –ад¤нського —оюзу √ородн¤нщини. √ородн¤, 1991.

“ак уже, видно, влаштоване людське сусп≥льство: народжуютьс¤ ≥ помирають ≥мпер≥њ та держави, пол≥тичн≥ парт≥њ ≥ рухи, зм≥нюютьс¤ сусп≥льн≥ формац≥њ, права та обовТ¤зки громад¤н. Ќезм≥нним залишаЇтьс¤ лиш одне: захист отчоњ земл≥, р≥дноњ ¬≥тчизни.

∆ертовно ≥ героњчно на прот¤з≥ в≥к≥в захищав свою землю ≥ наш народ в≥д степових коч≥вник≥в, татаро-монгольських орд, турецько-кримського нашест¤, польсько-литовського поневоленн¤, наполеон≥вських та кайзер≥вських загарбник≥в ≥ багатьох ≥нших зайд та нападник≥в. ¬оњн-захисник на ”крањн≥ був ≥ залишаЇтьс¤ чи не найпопул¤рн≥шою ф≥гурою, ов≥¤ний ореолом слави в кн¤з≥вських ≥ козацьких л≥тописах, легендах, думах та п≥сн¤х, св≥дченн¤х очевидц≥в. √ероњзм ≥ в≥двага передавались з д≥да-прад≥да онукам ≥ правнукам всотувались в плоть ≥ кров наступних покол≥нь.

Ќайб≥льш повно ≥ всеб≥чно розкривс¤ героњзм народ≥в —–—– в бо¤х з г≥тлер≥вськими загарбниками та ¤понськими м≥л≥таристами п≥д час ¬еликоњ ¬≥тчизн¤ноњ в≥йни 1941 Ч 1945 рок≥в. Ќе була вин¤тком ≥ наша √ородн¤нщина. 12 тис¤ч њњ син≥в ≥ дочок п≥шли громити ворога на вс≥ фронти. Ќа територ≥њ району з фашистами воювали партизанськ≥ зТЇднанн¤ —. ј. овпака, ќ. ‘. ‘едорова, ћ. ћ. ѕопудренка, загони ≥мен≥ ўорса, ≥мен≥ ѕархоменка, ≥мен≥ Ѕудьоного, ≥мен≥ ¬орошилова (ƒобр¤нський), п≥дп≥льний райком парт≥њ, к≥лька п≥дп≥льних груп. «а свободу ≥ незалежн≥сть Ѕатьк≥в≠щини в бо¤х з г≥тлер≥вц¤ми та ¤понськими м≥л≥таристами в≥ддали житт¤ б≥льше 7 тис¤ч наших земл¤к≥в.

«а зд≥йснен≥ подвиги б≥льше 7 тис¤ч городн¤нц≥в нагороджен≥ орденами ≥ медал¤ми, а семи найхоробр≥шим ќ. ѕ. ∆ижкуну, Ѕ. ѕ. алачу, ¬. ѕ. —имонку, ј. ƒ. —теб≥, ≤. ≈. ÷имбал≥сту, ћ. ‘. Ўатилу та …. —. ёф≥ присвоЇне званн¤ √еро¤ –ад¤нського —оюзу.

–≥зн≥ ц≥ люди за своњм характером, цив≥льними ≥ в≥йськовими профес≥¤ми, народились, росли, учились ≥ працювали в р≥зних м≥сц¤х, воювали на р≥зних фронтах ≥ в партизанських загонах, але вс≥х њх обТЇднуЇ в≥рна син≥вська любов до Ѕатьк≥вщини, героњзм, в≥двага, км≥тлив≥сть ≥ безстрашн≥сть в бо¤х, готовн≥сть в≥ддати житт¤ за р≥дну землю ≥ волю. —аме про подвиги героњв-земл¤к≥в читач ≥ знайде коротеньк≥ розпов≥д≥ в пропонован≥й брошур≥.

ћожуть заперечити: а нав≥що? јдже п≥сл¤ проголошенн¤ незалежност≥ ”крањна оголосила себе миролюбною безТ¤дерною державою. “а й в ц≥лому св≥т≥ кл≥мат з кожним роком тепл≥шаЇ. јле н≥хто ≥ сьогодн≥ не може дати гарант≥њ, що комусь ≥з мань¤к≥в на зразок б≥снуватого фюрера знову не захочетьс¤, ¤к бувало ≥ ран≥ше, погр≥ти руки над пожежою в ”крањн≥? ќтож маЇмо завжди бути в готовност≥ захищати њњ честь, свободу ≥ незалежн≥сть. ≤ вчимось тому, насамперед в героњв-земл¤к≥в.

≤. ћ. ќсипенко,

голова √ородн¤нськоњ районноњ ради ветеран≥в в≥йни ≥ прац≥.

«а вашу ≥ нашу свободу

ќлекс≥й ѕетрович ∆ижкун (1923-1945)

—коро вже п≥встол≥тт¤ ¤к зак≥нчилась ¬елика ¬≥тчизн¤на в≥йна, ст≥льки ж минуло з дн¤ загибел≥ √еро¤ –ад¤нського —оюзу ќлекс≥¤ ѕетровича ∆ижкуна, а земл¤ки-городн¤нц≥ ≥ дос≥ памТ¤тають його бойов≥ подвиги. ¬ м≥ст≥ його ≥мТ¤м названо вулицю, портрет гвард≥йц¤ прикрашаЇ алею √ероњв-земл¤к≥в б≥л¤ в≥чного вогню, експонуЇтьс¤ в м≥сцевому краЇзнавчому музењ. ƒобре знаний в тихому завулку ≥ батьк≥вський д≥м, де народивс¤ ≥ р≥с майбутн≥й герой, а тепер проживаЇ сестра “амара ѕетр≥вна.

ќлекс≥й, ¤к ≥ вс≥ його ровесники був сином своЇњ епохи. Ўк≥льн≥ його роки припали на той час, коли на нею крањну пролунав поклик до молод≥ оволод≥вати техн≥кою. ќтож ≥ не дивно, що п≥сл¤ зак≥нченн¤ школи хлопець швидко оволод≥в профес≥Їю шофера, одержав автомашину ≥ п≥шов працювати на одне з небагато численних п≥дприЇмств √ородн≥. Ќе забував юнак ≥ про громадську роботу; входив до комсомольського, ком≥тету, був одним з кер≥вник≥в гуртка автомоб≥л≥ст≥в щойно зак≥нченоњ школи. ¬с¤ ота робота в тод≥шньоњ молод≥ спр¤мовувалась до одного: г≥дно п≥дготуватись до захисту Ѕатьк≥вщини, над ¤кою все густ≥шали хмари недалекоњ в≥йни.

≤ ось червень 1941-го. “ак≥, ¤к ќлекс≥й, за в≥ком ще не п≥дл¤гали моб≥л≥зац≥њ до арм≥њ, ≥ юнак попросивс¤ на фронт добровольцем.

Ќавчанн¤ в в≥йськовому училищ≥ хоч було ≥ короткотерм≥новим ≥ хапливим, юнак непогано оволод≥в дов≥реною йому зброЇю, тактикою бою, вм≥нн¤м вести за собою людей.

ѕризначенн¤ одержав на посаду командира кулеметного взводу. ≤ зразу ж на фронт.

Ќа той час велис¤ саме запекл≥ боњ за м≥сто ¬оронеж. ” вуличних бо¤х доводилос¤ в≥дстоювати кожен будинок. ќдин з них захищала група б≥йц≥в взводу ∆ижкуна. «ас≥ли там ≥ в≥дкрили приц≥льний вогонь по г≥тлер≥вц¤х з кулемет≥в. ¬ цей час в будинок влучила ворожа бомба. улеметники швидко в≥дкопали свого пораненого командира.

Ћ≥куватись довелось к≥лька м≥с¤ц≥в. ≤ тут подв≥йна нагорода: орден ¬≥тчизн¤ноњ в≥йни ≥ короткотерм≥нова в≥дпустка до недавно визволеноњ √ородн≥. ћолодшого брата јнатол≥¤ ќлекс≥й дома вже не застав Ч теж п≥шов на фронт. ¬≥дпускник розпов≥дав батькам ≥ сестрам, молодшим своњм земл¤кам про пережите за два роки в≥йни, висловлював впевнен≥сть в наш≥й неминуч≥й перемоз≥ над фашизмом.

≤ знову фронт. улеметна рота гвард≥њ лейтенанта ∆ижкуна усп≥шно громить г≥тлер≥вц≥в на ”крањн≥ в склад≥ 83-го гвард≥йського стр≥лецького полку. ќкрилений усп≥хом наступальних боњв, ¤к≥ зак≥нчились повним визволенн¤м ”крањни в≥д фашист≥в, фронтовик пише в грудн≥ 1944 року лист своњм земл¤кам в √ородню в ¤кому говоритьс¤:

Ђƒорог≥ моњ земл¤ки, славн≥ труд≥вники героњчного тилу! Ўлю вам св≥й бойовий гвард≥йський прив≥т ≥ найкращ≥ побажанн¤ у велик≥й героњчн≥й прац≥ на допомогу фронту... ћи, б≥йц≥, нещадно громимо ворога на земл≥ братньоњ ѕольщ≥, женемо г≥тлер≥вц≥в до њх л≥гва, щоб остаточно знищити, Ќедалеко вже день нашоњ перемоги. ѕрийде цей великий день, ≥ ми повернемос¤ додому, до своњх матер≥в ≥ с≥мей, ≥ тод≥ разом з вами будемо будувати наше нове щасливе житт¤ї.

÷ей лист прийшов тод≥, коли саме збирали кошти на побудову танковоњ колони Ђ олгоспник „ерн≥г≥вщиниї. …ого читав кожен роб≥тник, ко≠жен колгоспник. Ѕ≥льше 740 тис¤ч карбованц≥в, сотн≥ центнер≥в хл≥ба, картопл≥, овоч≥в, молока, мТ¤са в≥дправили городн¤нц≥ у фонд перемоги.

Ѕоњ на польськ≥й земл≥ були важкими ≥ кровопролитними. “а н≥що вже не могло зупинити наступу рад¤нських в≥йськ, ¤к≥ п≥д≥йшли до ¬≥сли. ѕочалас¤ п≥дготовка до њњ форсуванн¤.

√рупу розв≥дник≥в на зах≥дний берег р≥ки пов≥в гвард≥њ лейтенант ∆ижкун, ¤кий на той час уже був досв≥дченим ≥ км≥тливим воњном. ¬≥дважна пТ¤т≥рка благополучно висадилась на ворожий берег, п≥дповзла до траншењ г≥тлер≥вц≥в ≥ стр≥мко ув≥рвалась до нењ. –озгублен≥ фашисти були знищен≥ за к≥лька хвилин.

«акр≥пились в в≥дбит≥й траншењ, ≥ командир почав уважно вивчати обстановку.

Ќедалеко видн≥лос¤ нап≥взруйноване село ћцишек. « крайнього будинку виривались кулеметн≥ черги, спр¤мован≥ в б≥к передбачуваноњ пере≠прави наших в≥йськ. “реба будь-що подавити вогневу точку. ∆ижкун сам повзе туди. ¬лучний кидок гранати ≥ кулемет замовкаЇ.

„ерез де¤кий час розрив снар¤да розбризкуЇ воду у р≥чц≥. “о нашу переправу почали обстр≥лювати ворож≥ артилеристи. √армата ви¤вилась схованою за будинками та деревами. ƒ≥стались розв≥дники ≥ туди. ¬орож≥ артилеристи ¤краз готувались дати черговий постр≥л по р≥чц≥. √ранатами та автоматними чергами см≥ливц≥ знищили обслугу ≥ гармата не встигла вистр≥лити. Ќа вс¤к випадок прочесали автоматними чергами вс≥ закутки ≥ дали зв≥стку на протилежний берег ¬≥сли, що переправ≥ наших в≥йськ у цьому район≥ н≥що не загрожуЇ.

„ерез к≥лька годин на зах≥дному берез≥ ¬≥сли уже був увесь полк. ƒ≥знавшись про см≥лив≥ д≥њ розв≥дник≥в на ворожому берез≥ ¬≥сли, командуючий арм≥Їю ¬. ≤. „уйков високо оц≥нив талант молодого черн≥г≥вського оф≥цера ≥ представив гвард≥њ лейтенанта ∆ижкуна на присвоЇнн¤ званн¤ √еро¤ –ад¤нського —оюзу, а його товариш≥в до ≥нших бойових нагород. ÷е високе званн¤ однак в≥дважному командиру було вже присвоЇно посмертно.

ќстаннього листа матер≥ в √ородню ќлекс≥й в≥дправив 28 с≥чн¤ 1945 року. ј через ¤кийсь час прийшла похоронка, з ¤коњ однак не можна було д≥знатись н≥ про обставини, н≥ про м≥сце смерт≥ геро¤.

Ѕ≥льше тридц¤ти рок≥в потратила ќльга ƒавид≥вна, щоб про все це д≥знатис¤. ¬она написала дес¤тки лист≥в в арх≥ви, музењ, в≥йськов≥ частини, аби знайти хоч ¤к≥сь сл≥ди полеглого в бо¤х сина. ≤ все безрезультатно. “од≥ мати над≥слала листа до „ервоного ’реста ѕольщ≥. ѕольськ≥ друз≥ пов≥домили, що √ерой –ад¤нського —оюзу ќлекс≥й ѕетрович ∆ижкун помер в≥д ран у м≥ст≥ ѕознань ≥ похований там в братськ≥й могил≥ на кладовищ≥ ћилостово.

ќдночасно було й запрошенн¤ ќльз≥ ƒавид≥вн≥ в≥дв≥дати могилу сина. “а њхати стареньк≥й було вже не п≥д силу. “од≥ ќльга ƒавид≥вна набрала в хусточку украњнськоњ земл≥ ≥ в≥дправила в дорогу свою дочку “амару, ≤ тепер згадуЇ “амара ѕетр≥вна ¤к тепло там зустр≥чали њњ пол¤ки, ¤к шанують памТ¤ть полеглих в бо¤х рад¤нських воњн≥в. ожного дн¤ йдуть до братськоњ могили жител≥ ѕознан≥ з кв≥тами, кладуть њх до п≥дн≥жж¤ памТ¤тника, з болем вимовл¤ючи слова в≥домого афоризму: Ч ¬они пол¤гли за вашу ≥ нашу свободу.

ѕамТ¤таймо про те й ми. ѕамТ¤таймо ≥ шануймо героњв, ¤к≥ в≥ддали житт¤, щоб вр¤тувати св≥т в≥д фашистськоњ чуми, щоб не допустити новоњ в≥йни.

”рок мужност≥

Ѕорис ѕилипович алач (народ. в 1923 р.)

Ќе знаю, ¤к тепер, а рок≥в пТ¤тнадц¤ть Ч двадц¤ть тому в школах б≥≠лоруського √омел¤ регул¤рно проводились уроки мужност≥, на одному з ¤ких випало побути ≥ мен≥. ƒ≥ти приход¤ть на них з букетами кв≥т≥в, бо вчител≥ в них в цей день незвичайн≥ Ч фронтовики, партизани.

ƒо дес¤того класу школи-≥нтернату знайомою несп≥шною ходою зайшов чолов≥к з «олотою «≥ркою геро¤ на груд¤х.

Ч Ѕорисе ѕилиповичу, Ч п≥дв≥вс¤ високий юнак. Ч —ьогодн≥ у нас урок мужност≥. Ѕагато ви нам розпов≥дали про героњв √омел¤, ≥ партиза≠н≥в ”крањни, а ось про себе н≥ слова. –озкаж≥ть...

Ч ј що розпов≥дати? Ѕ≥ограф≥¤ ¬ мене така, ¤к ≥ в б≥льшост≥ ровесник≥в-комсомольц≥в. јле раз так слухайте...

Ѕатьки моњ жили на „ерн≥г≥вщин≥ в невеличкому селищ≥ б≥л¤ станц≥њ √ородн¤. ’одив до школи, зак≥нчив семир≥чку. ѕот≥м школа фабрично-за≠водського навчанн¤ в √омельському паровозоремонтному завод≥. ќволод≥в спец≥альн≥стю токар¤, почав працювати на цьому завод≥, вступив до комсомолу. „ерез де¤кий час повернувс¤ до батьк≥в на „ерн≥г≥вщину, став зав≥дуючим складом запасних частин в √ородн¤нськ≥й ћ“—...

оли почалас¤ в≥йна, ¤ був вашим ровесником. Ќевдовз≥ „ерн≥г≥вщину окупували фашисти.

ƒоходили чутки, що неподал≥к, в ™л≥нських л≥сах, д≥ють партизани. —тало збиратись нас к≥лька комсомольц≥в в хат≥ —ашка Ўумана, ¤кий жив к≥лометр≥в за два в розташованому на болот≥ ѕавлово-≤ван≥вському хутор≥, куди р≥дко загл¤дали н≥мц≥ та пол≥цањ.

≤ тут нам повезло. Ќа хутор≥ зТ¤вивс¤ двоюр≥дний брат —аш≥ Ч колишн≥й чек≥ст, комун≥ст ќлександр ≤ванович Ўуман, ¤кий вже воював в омаринському партизанському загон≥ на √омельщин≥ ≥ повернувс¤ в р≥дн≥ м≥сц¤ п≥дл≥куватись. ¬≥н ≥ вн≥с конкретн≥сть в роботу, порекомендувавши нам збирати зброю, сл≥дкувати за рухом поњзд≥в, шукати над≥йних людей, встановлювати з ними звТ¤зки. ј пот≥м ми п≥шли в партизани.

ƒ≥знавшись, що ми городн¤нськ≥ комсомольц≥, ќлекс≥й ‘едорович ‘едоров запросив нас на бес≥ду, детально почав розпитувати про к≥льк≥сть н≥мц≥в ≥ пол≥цањв у √ородн≥, ≤нтенсивн≥сть руху на зал≥зниц≥, настр≥й населенн¤...

‘едоров наказав мене, обох Ўуман≥в, ¬олодю ћитька зарахувати до свого загону.

23 березн¤ 1942 року велик≥ сили н≥мц≥в, мадь¤р≥в та пол≥цањв, п≥дтриман≥ артилер≥Їю та ав≥ац≥Їю, повели наступ на партизан≥в. ƒвом кулеметникам ≥ мен≥ було доручено сл≥дкувати за одн≥Їю з л≥сових прос≥к ≥ на випадок по¤ви там ворога завТ¤зати б≥й. якось там вийшло, що вже зранку б≥й почавс¤ майже на вс≥х заставах, а у нас було тихо. ≤ раптом зовс≥м низько над л≥сом зТ¤вилос¤ два л≥таки. ¬с≥ думали, що то н≥мецьк≥, а вони ви¤вилис¤ нашими. ¬ неб≥ розкрилис¤ к≥лька б≥лих парашут≥в з вантажем. “о у в≥дпов≥дь на рад≥ограми нашою командуванн¤ прийшла допомога з ¬еликоњ земл≥. “а ще й в такий критичний момент! ѕартизани вправно розр≥зали скинут≥ м≥шки, брали новеньк≥ автомати, гвинт≥вки, патрони ≥ йшли в б≥й. ¬ цей день ¤ одержав перше своЇ бойове хрещенн¤...

Ќа початку березн¤ 1943 року наш командир ќлекс≥й ‘едорович побував в ћоскв≥ ≥ одержав завданн¤ вирушити з≥ своњм зТЇднанн¤м до «ах≥дноњ ”крањни ≥ парал≥зувати рух до фронту ворожих поњзд≥в та машин по зал≥зничних ≥ шосейних дорогах. ћене, ¤к досв≥дченого п≥дривника, призначили командиром диверс≥йноњ групи загону ≥мен≥ ўорса.

«авд¤ки хороброст≥ п≥дривники завдали фашистам величезноњ шкоди.

ƒаремно дехто думаЇ, що робота п≥дривника-м≥нера це т≥льки захоплююча романтика. ¬оно, звичайно, красиво ≥ ефектно дивитис¤, ¤к спалахне ≥ гримне вибух, ¤к летить п≥д ук≥с паровоз, л≥зуть один на одного вагони, ¤к все охоплюЇ полумТ¤, а з нього намагаютьс¤ вискочити ≥ тут же падають в≥д партизанських куль ошелешен≥ фашисти. јле це вже к≥нцевий результат. ј щоб його дос¤гти треба ще ого-го ск≥льки. ѕрофес≥¤ м≥не≠ра вимагаЇ великоњ см≥ливост≥, великого напруженн¤, витримки, км≥тливост≥ ≥ точност≥. јдже за дес¤тки к≥лометр≥в треба принести важку м≥ну, обдурити н≥мецьку охорону, непом≥тно пробратис¤ до насипу, в темр¤в≥ зам≥нувати кол≥ю (найменша неточн≥сть ≥ злетиш у пов≥тр¤), замаскувати сл≥ди своЇњ роботи ≥ непом≥тно в≥д≥йти. ј ворог теж не дурн≥ший за тебе, теж не др≥маЇ. ќтож нер≥дко доводитьс¤ ставити м≥ни ≥ в≥дходити п≥д вогнем противника. Ќедаремно вс≥х, хто хот≥в стати м≥нером, попереджували, що в≥н помил¤Їтьс¤ лише один раз в житт≥. “а в наших комсомольц≥в було ст≥льки ненавист≥ до ворога, що њх не л¤кали н≥¤к≥ небезпеки ≥ труднощ≥. ¬с≥ молод≥ п≥дривники мого взводу см≥ливо йшли на операц≥њ ≥ вл≥тку 1943 року п≥д час вир≥шальноњ битви на урськ≥й дуз≥ майже припинили рух фашистських поњзд≥в на в≥дведен≥й нам д≥л¤нц≥.

“≥льки один наш взвод п≥д овелем ≥ Ѕрестом п≥д≥рвав 54 ворожих ешелони, з ¤ких 12 записано на м≥й особистий рахунок. Ќе г≥рше д≥¤ли й п≥дривники ¬олод¤ ѕавлов, ≤ван ƒербо, ≈вген ћорозов, ¬севолод локов, ƒмитро –етузо.

ѕ≥сл¤ зТЇднанн¤ партизан≥в ‘едорова з –ад¤нською јрм≥Їю, ¤ пройшов короткочасне навчанн¤ ≥ вл≥тку 1944 року в склад≥ групи урова висадивс¤ з л≥така в горах —ловак≥њ. “ам в партизанському загон≥ Ђ«а –одинуї, в ¤кий швидко розрослас¤ наша група, ¤ знову був командиром диверс≥й≠ного взводу, брав участь в багатьох бо¤х ≥ диверс≥¤х. “ут ≥ одержав останнЇ пораненн¤.

“ут маЇмо бодай на хвилину перервати розпов≥дь Ѕориса ѕилиповича ≥ навести невеличкий уривок з нарису його бойового побратима-п≥дривника ¬олодимира ѕавлова Ђ“оварищ »ль¤ ѕророкї з ¤кого важко поранений алач постаЇ справжн≥м партизанським богатирем: ЂЌарешт≥ алач остаточно втрачаЇ сили. ѕатрон≥в в диску нема. ѕро те, щоб зм≥≠нити диск одн≥Їю рукою в перекошеному автомат≥, не може бути й мови...

Ѕачачи, що партизан не в≥дпов≥даЇ г≥тлер≥вц≥ припинили стр≥л¤нину. —лух Ѕориса вловлюЇ чужу мову. ѕот≥м чуютьс¤ уривчаст≥ слова команди ≥ три н≥мц≥ з автоматами напоготов≥ починають спускатис¤ вниз.

Ч Ќу Ѕорис, Ч мелькаЇ в голов≥ алача, ¬≥н п≥дносить лимонку до рота ≥ зубами розт¤гуЇ вусики чеки...ї. ¬р¤тували партизана п≥ досп≥л≥ товариш≥. ќтож знову йому слово:

Ч „ерез к≥лька дн≥в мене в≥дправили на рад¤нську землю в госп≥таль. Ћ≥куватись довелос¤ б≥льше, н≥ж п≥вроку. ѕрињхав до р≥дноњ √ородн≥, а тут одразу дв≥ радост≥ Ч ”казом ѕрезид≥њ ¬ерховноњ –ади —–—– мен≥ присвоЇно званн¤ √еро¤ –ад¤нського —оюзу ≥ повною нашою перемогою зак≥нчилась в≥йна.

« одн≥Їю рукою ¤, звичайно, не м≥г повернутис¤ до профес≥њ токар¤ ≥ вир≥шив переквал≥ф≥куватис¤. ¬ √омел≥ зак≥нчив педагог≥чний ≥нститут, вступив до парт≥њ. ј дал≥ сам≥ знаЇте Ч б≥льше двадц¤ти л≥т з вами.

√одина пролет≥ла ¤к мить. ”чн≥ сид¤ть зачарован≥: то он ¤кий у них директор. ј коли п≥днесли йому кв≥ти, в≥н мТ¤ко в≥дмовивс¤:

Ч ¬≥днесемо до могили Ќев≥домого солдата.

¬они йшли центральним проспектом м≥ста √омел¤ Ч украњнський вчитель-герой Ѕорис ѕилипович алач ≥ його юн≥ б≥лоруськ≥ вихованц≥ Ч хлопчики ≥ д≥вчатка, ¤ких в≥н сьогодн≥ вчить чесно ≥ красиво жити.

ажуть, що в наш≥ дн≥ под≥бн≥ уроки втратили своЇ виховне значенн¤. Ќ≥ в ¤кому раз≥. ∆итт¤ таких людей, ¤к Ѕорис ѕилипович алач Ч то суц≥льний урок мужност≥ дл¤ сучасних ≥ майбутн≥х молодих покол≥нь.

«алишаюсь в —евастопол≥

¬олодимир ѕол≥карпович —имонок (1912Ч1942)

—евастополь важко у¤вити без мор¤ ≥ флоту. “ому кожен, хто хоче познайомитись з його ≥стор≥Їю, прагне насамперед потрапити до музею „орноморського флоту. јле тут не т≥льки морськ≥ рел≥кв≥њ.

ќдин з фотостенд≥в зустр≥чаЇ нас гр≥зно п≥дн¤тим в небо чорним стволом звичайного сухопутного м≥номета. ј поруч з ледь пом≥тною усм≥шкою припав до приц≥лу обпалений п≥вденним сонцем молодий чорн¤вий кап≥тан-арм≥Їць ≥з «олотою «≥ркою на груд¤х. Ћакон≥чний п≥дпис п≥д зн≥мком пов≥домл¤Ї: Ђ√ерой –ад¤нського —оюзу ¬олодимир ѕол≥карпович —имонокї.

„итають в≥дв≥дувач≥ цей п≥дпис ≥ пригадують, що вже десь чули таке пр≥звище. “ак, чули: в≥д вод≥¤ тролейбуса, ¤к≥ за к≥лька зупинок в≥д музею оголошував:

Ч ¬улиц¤ ≥мен≥ √еро¤ –ад¤нського —оюзу —имонка.

Ќародивс¤ ≥ вир≥с —имонок в розташованому поруч з Ѕ≥лорус≥Їю сел≥ ус≥њ √ородн¤нського району, зв≥дси п≥шов до арм≥њ. Ѕатько юнака ѕол≥карп ƒанилович Ч учасник рос≥йсько-¤понськоњ та першоњ ≥мпер≥ал≥стичноњ воЇн, ƒроздовицького збройного повстанн¤ на прощанн¤ сказав:

Ч ” солдатах на в≥йн≥ одна дол¤: або груди в хрестах або голова в кущах.

ѕ≥сл¤ в≥дм≥нного зак≥нченн¤ в≥йськового училища молодий лейтенант —имонок одержав призначенн¤ командувати м≥нометною ротою 31-го стр≥лецького полку 25-оњ „апањвськоњ див≥з≥њ, ¤ка дислокувалась на л≥вому берез≥ ƒунаю. “ут дл¤ молодого оф≥цера ≥ почалас¤ в≥йна.

“ридц¤ть д≥б утримував полк св≥й дунайський руб≥ж, вм≥ло в≥дбиваючи фронтальн≥ й флангов≥ атаки переважаючих сил ворога. ¬же в перших бо¤х м≥нометники —имонка показали неаби¤ке вм≥нн¤ волод≥ти зброЇю, витримку ≥ героњзм.

ƒал≥ була легендарна оборона ќдеси, куди, уникаючи оточенн¤, в к≥нц≥ липн¤ в≥дступила ѕриморська, арм≥¤. Ќа найб≥льш небезпечному флан≠з≥ 31-го полку майже (поруч з п≥хотою опинились њ м≥нометники —имонка.

¬ один ≥з дн≥в в≥дбито с≥м румунських атак, але ворог продовжуЇ нас≥дати ≥ вклинюЇтьс¤ в нашу оборону. —постережливе око —имонка швидко Ђзас≥каЇї ворож≥ вогнев≥ точки. омандир сам стаЇ до приц≥лу ≥ к≥лькома м≥нами примушуЇ њх замовкнути. ƒал≥, не чекаючи н≥ хвилини, пов≥в п≥хотинц≥в в контратаку. ѕрорив було л≥кв≥довано, щойно зайн¤тий ворогом агарлик повернено.

≤ншого разу в розпор¤дженн¤ —имонка попали дв≥ зен≥тн≥ установки спарених кулемет≥в на автомашинах. Ќа св≥танку машини на повному хо≠ду з тилу ув≥рвались в бойов≥ пор¤дки фашист≥в ≥ в упор почали њх розстр≥лювати. ‘ашисти принишкли в окопах. “од≥ —имонок з к≥лькома см≥ливц¤ми кинувс¤ в траншењ ≥ так захопивс¤ боЇм, що й не пом≥тив, ¤к в≥ч-на-в≥ч з≥ткнувс¤ з ц≥лою чортовою дюжиною румун≥в. оли товариш≥ п≥досп≥ли на допомогу, в≥с≥м фашист≥в лежали мертвими, а пТ¤теро сто¤ли з п≥дн¤тими руками. « ворожого тилу —имонок прив≥з не т≥льки ¤зик≥в, а й дв≥ протитанков≥ гармати, ручний кулемет, ≥ б≥льше дес¤тка автомат≥в.

омандуючий в≥йськами ќдеського оборонного району контрадм≥рал √. ¬. ∆уков на спостережному пункт≥ в присутност≥ багатьох морських ≥ сухопутних оф≥цер≥в спитав —имонка:

Ч јну, розказуйте, ¤к з тринадц¤тьма упорались?

Ч ј в мене ≥ншого виходу не було, товаришу контр-адм≥рал. јбо мен≥ гинути, або њм. ќт ¤ й вир≥шив хай краще вони гинуть. ј решту то вже автомат ≥ гранати довершили.

Ч —пасиб≥. омандуванн¤ представл¤Ї вас до найвищоњ нагороди званн¤ √еро¤ –ад¤нського —оюзу. я з задоволенн¤м ставлю св≥й п≥дпис п≥д на≠городним листом ≥ з свого боку п≥дписую клопотанн¤ про присвоЇнн¤ вам званн¤ кап≥тана.

≤ знову боњ, боњ.

ѕ≥сл¤ 73-денноњ героњчноњ оборони ѕриморська арм≥¤ евакуюЇтьс¤ до —евастопол¤. ћ≥нометники —имонка прикривають њњ в≥дх≥д.

ѕочалас¤ героњчна восьмим≥с¤чна оборона славноњ „орноморськоњ твердин≥. ≤ тут досв≥дчен≥ м≥нометники —имонка вм≥ло бТють фашист≥в. ¬ грудн≥ 1941 року г≥тлер≥вц¤м вдалос¤ дещо пот≥снити наш≥ частини в район≥ ћекенз≥Ївих висот. –азом з п≥хотинц¤ми та мор¤ками не виходили з бою ≥ м≥нометники —имонка, вели вогонь ≥ зводили нан≥вець вс≥ зусилл¤ фашист≥в.

Ђ¬ бо¤х на п≥дступах до —евастопол¤, Ч писала 15 лютого 1942 року газета Ђ расный черноморецї, Ч ще повн≥ше розкривс¤ воЇнний талант —имонка. ћ≥нометна рота, ¤кою в≥н командував стала грозою дл¤ г≥тлер≥вц≥в. оли ворог з ус≥х сил рвавс¤ до м≥ста, б≥йц≥ разом з тов. —имонком н≥ на крок не в≥дступилиї.

“аку ж високу оц≥нку в ц≥ дн≥ давала герою-м≥нометнику ≥ Ђ расна¤ звездаї.

¬ цей час рота —имонка розгортаЇтьс¤ в м≥нометний батальйон. ћолодий комбат доклав ус≥х зусиль, щоб ¤к найшвидше допомогти молодому поповненню Ђобстр≥л¤тисьї ≥ оволод≥ти б≥льш сучасними м≥нометами. –обилос¤ це п≥д безперервним вогнем противника. ѕо к≥лька раз≥в на день доводилос¤ вступати в артилер≥йсько-м≥нометн≥ дуел≥ з г≥тлер≥вц¤ми, бити по скупченн¤х п≥хоти.

ѕобувавши навесн≥ 1942 року в батальйон≥ —имонка письменник Ћев ќзеров писав:

Ђ÷ей м≥нометний батальйон славитьс¤ мужн≥стю ≥ бойовим вм≥нн¤м... Ќа бойовому рахунку батальйону дес¤тки розбитих н≥мецьких гармат, кулеметних бл≥ндаж≥в, автомашин з боЇприпасами. ѕолонений Їфрейтор √ерберт з 123-го н≥мецького п≥хотного полку тремт¤чим голосом сказав на допит≥:

Ч ћи не можемо знайти пор¤тунку в≥д ваших м≥н. ¬они пересл≥дують нас на кожному кроц≥. Ѕагато моњх товариш≥в загинуло, дехто втратив розумї.

¬ к≥нц≥ травн¤ 1942 року, скориставшись невдачею нашого ерчинсько-‘еодос≥йського десанту, г≥тлер≥вц≥ п≥дт¤гли до м≥ст≥ св≥ж≥ частини ≥ при п≥дтримц≥ великих сил ав≥ац≥њ та артилер≥њ почали трет≥й штурм —евастопол¤.

Ќа ћекенз≥Їв≥ висоти дл¤ л≥кв≥дац≥њ ворожого прориву була кинута бригада морськоњ п≥хоти. ƒорогу дл¤ наступу розчистили м≥нометники —имонка. Ќ≥мц≥ почали в≥дступати. јле в фланг наступаюч≥й бригад≥ вдарили св≥ж≥ сили фашист≥в ≥ над мор¤ками нависла загроза оточенн¤. „ерез ¤кусь хвилину в б≥й знову вступили м≥нометники —имонка. —тр≥л¤ючи з коротких дистанц≥й, вони суц≥льною вогненною ст≥ною перегородили шл¤х фашистам, ¤к≥ не витримали ≥ кинулись назад. “од≥ вогонь було перенесено вглиб розташуванн¤ противника ≥ дл¤ в≥дступу дороги не було.

ўе двадц¤ть дн≥в утримували рад¤нськ≥ в≥йська —евастополь ≥ т≥льки за наказом командуванн¤ про евакуац≥ю залишили руб≥ж ≥ в≥д≥йшли на мис ’ерсонес. ÷ей в≥дх≥д вм≥ло прикривав батальйон —имонка.

≤ ось тут, б≥л¤ мису ’ерсонес, —имонок зд≥йснив повний подиву св≥й останн≥й ≥ певно найб≥льший подвиг. ќсь ¤к це було.

”ц≥л≥л≥ м≥нометники —имонка, знеможен≥ бо¤ми, спекою ≥ спрагою си≠д≥ли в глибок≥й вирв≥ в≥д бомби ≥ вслухались в артилер≥йську канонаду. –аптом десь загурчав автомоб≥льний мотор. Ћюди п≥двелись ≥ побачили, ¤к з охоплених полумТ¤м руњн вихопивс¤ побитий кул¤ми вантажний Ђ«≤—ї. Ѕ≥л¤ воронки машина рвучко зупинилась.

Ч „и не чапаЇвц≥ бува? Ч втомленим голосом гукнув червоноарм≥Їць ≥з засмальцьованою повТ¤зкою.

Ч ¬они сам≥, Ч в≥дпов≥в старшина ≥з закривавленою повТ¤зкою на голов≥. Ч ого треба?

Ч омандира м≥нометниго батальйону —имонка.

—имонок п≥дв≥вс¤ на зустр≥ч ≥з бритвою в руках, ¤кою т≥льки що шкр≥б сух≥ щоки.

Ч ƒорученн¤ маю до вас, товаришу кап≥тан.

Ч —лухаю.

Ч ƒ≥ло секретне, Ч замТ¤вс¤ червоноарм≥Їць. Ч я б хот≥в в≥ч-на-в≥ч поговорити.

—имонок обв≥в важким погл¤дом жменьку обдертих, здеб≥льшого поранених б≥йц≥в Ч все що залишилось в≥д його батальйону.

Ч √овори при вс≥х, в≥д них ¤ не маю чого критис¤.

Ч онтр-адм≥рал наказав передати, що завтра з амишовоњ бухти в≥д≥йде останн≥й п≥дводний човен, на ¤кому дл¤ вас заброньоване м≥сце.

«апала важка гн≥тюча тиша. ѓњ порушив твердий комбат≥в голос:

Ч ѕередайте адм≥ралов≥ мою щиру под¤ку, але ¤ не можу виконати його наказу ≥ в такий важкий час покинути своњх б≥йц≥в. Ќехай на моЇ м≥сце в≥зьмуть пораненого, ¤кий не може померти сто¤чи. ј ми в≥дступимо до ’ерсонесу ≥ дамо останн≥й б≥й. я залишаюсь в —евастопол≥. –азом з ними залишаюсь.

Ќа очах у червоноарм≥йц¤ блиснули сльози. ј б≥йц≥ —имонка мовчки вантажили на плеч≥ опорн≥ плити, стволи, ¤щики з м≥нами ≥ р≥дким ланцюжком рушили до мор¤. ќстанн≥м йшов кап≥тан ≥з золотою з≥ркою на груд¤х.

„ерез день рад¤нське ≤нформбюро пов≥домило, що наш≥ в≥йська п≥сл¤ восьмим≥с¤чних. важких боњв, знищивши до трьохсот тис¤ч ворожих солдат≥в ≥ оф≥цер≥в, величезну к≥льк≥сть техн≥ки, залишили —евастополь. ј на мис≥ ’ерсонес ≥ ‘≥олент ще дес¤ть дн≥в точились боњ. “о без води ≥ њж≥, з м≥зерним боЇзапасом бились з ворогом залишки ѕриморськоњ арм≥њ, бригад морськоњ п≥хоти та 35-оњ береговоњ батарењ, ¤ким було доручено прикривати евакуац≥ю м≥ста. –озлючен≥ фашисти кинули на см≥ливц≥в л≥таки, обстр≥лювали позиц≥њ з мор¤, закидали оточених б≥йц≥в димовими шашками. ќстанн≥ постр≥ли тут стихли т≥льки 12 липн¤ 1942 року.

ћолодий √ерой –ад¤нського —оюзу з ѕол≥сс¤ до к≥нц¤ виконав дану батьков≥ та ¬≥тчизн≥ кл¤тву, св≥й воњнський обовТ¤зок ≥ назавжди зали≠шивс¤ в м≥ст≥ нашоњ морськоњ слави.

¬ бо¤х на “ис≥

јндр≥й ƒмитрович —теба (народ. в 1904 р.)

” згаданих вище ус≥¤х √ородн¤нського району народивс¤ не т≥льки ¬. ѕ. —имонок, а ще один √ерой –ад¤нського —оюзу јндр≥й ƒмитрович —теба. Ќебагато, звичайно, на „ерн≥г≥вщин≥ знайдетьс¤ с≥л, та й ще невеликих, ¤к≥ б дали двох √ероњв –ад¤нського —оюзу. ус≥њ дали. „ому?

ѕо¤сненн¤ досить просте: дух захисту р≥дноњ земл≥ тут перелаЇтьс¤ з д≥да-прад≥да. ƒо цього жител≥в усењв спонукали ≥сторичн≥ обставини. јдже в 16Ч17 стол≥тт¤х тут проходив кордон ≥з шл¤хетською ѕольщею ≥ сел¤нам не раз доводилось в≥дбивати панськ≥ наскоки, захищати своЇ майно. ѕ≥д час наполеон≥вського нашест¤ 1812 року тут було зосереджене ледь не все черн≥г≥вське сел¤нське ополченн¤, ¤ке не допустило проникненн¤ противника на украњнську землю з Ѕ≥лорус≥њ. ¬ 1918 роц≥ усењ стали одним з активних осередк≥в √ородн¤нщини по п≥дготовц≥ ƒроздовицького повстанн¤ проти н≥мецьких окупант≥в.

—м≥ливо вз¤лись за зброю кусењвц≥ в роки ¬еликоњ ¬≥тчизн¤ноњ в≥йни, хоробро воювали на багатьох фронтах ≥ в партизанських загонах. ƒо реч≥, ƒобр¤нський партизанський заг≥н восени 1941 року базувавс¤ саме в район≥ усењв.

—в≥дком багатьох цих под≥й ≥ тим б≥льше ц≥кавих розпов≥дей був, звичайно ≥ —теба, ¤кий народивс¤ ≥ вир≥с в ус≥¤х. ƒо в≥йни в нього була досить мирна профес≥¤ Ч економ≥ст. оли почалас¤ в≥йна рах≥вницю ≥ арифмометр довелос¤ зм≥нити на автомат.

Ќа фронт —теба потрапив з перших дн≥в в≥йни. —олдатськоњ науки ≥ командирського досв≥ду довелось набиратись в ход≥ важких оборонних ≥ наступальних боњв на «ах≥дному, ѕ≥вденно-«ах≥дному, 2-ому ≥ 3-ому ”крањнських фронтах. ј це означало, що командиру роти лейтенанту —теб≥ довелос¤ перем≥р¤ти власними ногами ледь не всю Ѕ≥лорус≥ю, ”крањну, чимало областей –ос≥њ, вийти на угорську землю.

¬осени 1944 року 795-ий стр≥лецький полк 228-оњ ¬ознесенськоњ див≥з≥њ з бо¤ми вийшов на кордон ”горщини, ¤ка була досить активним союзником √≥тлера. ƒальший наступ рад¤нським в≥йськам перегородила не широка, але бурхлива г≥рська “иса.

«агартована в бо¤х стр≥лецька рота лейтенанта —теби, разом з ≥нши≠ми п≥дрозд≥лами вибила г≥тлер≥вц≥в ≥з добре оснащеного бойовими засобами укр≥пленого району ≥ пересл≥дувала њх до самоњ р≥чки. Ќаступ наш був наст≥льки стр≥мким, що г≥тлер≥вц≥ нав≥ть не зум≥ли скористатись паромами та човнами ≥ були скинут≥ в “ису в пр¤мому розум≥нн≥ цього слова. ¬орож≥ солдати та оф≥цери гинули п≥д влучними чергами наступаючоњ роти, топилис¤ в бурхлив≥й р≥чц≥.

Ч ј тепер негайно на трофейн≥ пароми ≥ на той б≥к р≥чки, Ч наказав —теба.

¬иг≥дний плацдарм на протилежному бером рот≥ вдалос¤ захопити майже безперешкодно. јле знав —теба, що г≥тлер≥вц≥ не змир¤тьс¤ з цим ≥ спробують або знищити роту, або скинути њњ в р≥чку, тому й наказав п≥длеглим сп≥шно окопуватись, готуватись до в≥дбитт¤ ворожоњ контратаки.

≤ командир не помиливс¤. „ерез ¤кийсь час н≥мц≥ п≥дт¤гли резерви, ¤к≥ в два чи три рази перевищували сили роти, при п≥дтримц≥ танк≥в та бро≠нетранспортер≥в рушили на оборонц≥в плацдарму.

¬исунут≥ наперед найб≥льш досв≥дчен≥ гранатометники зум≥ли зупинити ворожу техн≥ку перед самими окопами.

√а¤ти не можна було ≥ хвилини, ≥ командир пов≥в роту в контратаку. Ќаступаючого противника було в≥дкинуто. —аме завд¤ки цьому головн≥ сили див≥з≥њ переправились через “ису майже без втрат ≥ п≥шли в наступ по угорськ≥й земл≥, швидко зв≥льн¤ючи м≥ста ≥ села.

ѕ≥д час короткого перепочинку були п≥драхован≥ ворож≥ втрати цього бою. ¬и¤вилось, що рота —теби знищила майже 500 ворожих солдат та оф≥цер≥в, захопила ш≥сть справних гармат, с≥м м≥номет≥в, чимало кулемет≥в та автомат≥в. Ћедь не дес¤та частина знищених г≥тлер≥вц≥в була на рахунку —теби, ¤кий не т≥льки вм≥ло керував боЇм, а й досконало волод≥в вс≥ма видами зброњ.

¬ цьому бою лейтенант —теба одержав контуз≥ю, але залишивс¤ на пол≥ бою, доки не переправились через р≥чку основн≥ сили див≥з≥њ.

ѕ≥сл¤ бою командир див≥з≥њ вишикував см≥ливц≥в оголосив њм под¤ку за км≥тлив≥сть та хоробр≥сть ≥ сказав:

Ч ¬с≥ одержите бойов≥ нагороди. ј вас товаришу лейтенант представимо до званн¤ √еро¤ –ад¤нського —оюзу. “ак д≥¤ти й дал≥!

Ч —лужимо –ад¤нському —оюзу! Ч дружно в≥дпов≥ли обпален≥ боЇм б≥йц≥.

Ќазавтра рота рушила в дальший наступ. јле вже з ≥ншим командиром. —теб≥, тепер вже старшому лейтенанту довелос¤ йти до госп≥талю л≥кувати свою контуз≥ю. “ам його застав 24 березн¤ 1945 року ”каз ѕрезид≥њ ¬ерховноњ –ади —–—– про присвоЇнн¤ званн¤ √еро¤ –ад¤нського —оюзу.

ѕ≥сл¤ в≥йни јндр≥й ƒмитрович повернувс¤ до своЇњ мирноњ профес≥њ економ≥ста. ∆иве тепер в ƒн≥пропетровську перебуваючи на пенс≥њ.

усењвц≥ ≥ сьогодн≥ памТ¤тають героњчн≥ подвиги своњх земл¤к≥в, пишаютьс¤ ними.

÷имбал≥стова маг≥страль

≤ван ™лисейович ÷имбал≥ст (1911 Ч 1960)

” травн≥ 1943 року „ерн≥г≥вське партизанське зТЇднанн¤, п≥сл¤ рейд≥в по „ерн≥г≥вськ≥й, Ѕр¤нськ≥й ≥ √омельськ≥й област¤х, повернулось на свою стару базу в ™л≥нськ≥ л≥си. ћикола ћикитович ѕопудренко одразу ж ви≠кликав до себе командира диверс≥йного взводу ≤вана ™лисейовича ÷имбал≥ста:

Ч Ќ≥мц≥ активно готуютьс¤ до свого л≥тнього наступу ≥ посилено перекидають на фронт живу силу ≥ техн≥ку. ћи одержали наказ парал≥зувати рух ворожих поњзд≥в по зал≥зниц¤х. “об≥ ж доручаЇмо Ђсвоюї маг≥страль Ч ЅахмачЧ√омель.

«ал≥зниц¤ ц¤ була й справд≥ добре знайома ÷имбал≥стов≥. Ќеподал≥к в≥д нењ, в ћощенц≥, в≥н народивс¤, зовс≥м поруч, у √ородн≥, навчавс¤ в профтехучилищ≥, п≥зн≥ше вчителював на Ѕахмацькому зал≥зничному вузл≥. Ќа ц≥й зал≥зниц≥ взимку 1942 року, в≥н почав свою диверс≥йну роботу.

ѕро шл¤х ÷имбал≥ста в партизани досить ц≥каво розпов≥даЇ в своЇ≠му щоденнику болгарська партизанка ≥з зТЇднанн¤ ќ. ‘. ‘едорова, ко≠респондент Ђ омсомольской правдыї Ћ≥л≥ арасто¤нова. оли ≤ван ™лисейович восени 1941 року зТ¤вивс¤ в р≥дному сел≥ мати зрад≥ла, а батько насупивс¤ ≥ нав≥ть в≥двернувс¤. —ин правильно зрозум≥в той жест: батько докор¤в його в безд≥¤льност≥ ≥ вимагав б≥льш р≥шучих д≥й.

≤ мав на те повне право. јдже солдат рос≥йськоњ арм≥њ ™лисей ≤ванович ÷имбал≥ст в 1915 роц≥ вт≥к з н≥мецького полону до ‘ранц≥њ ≥ прин≥с командуванню тод≥ союзноњ нам арм≥њ ц≥нн≥ в≥домост≥ про ворож≥ укр≥пленн¤, ¤к≥ були розгромлен≥. «а це президент ‘ранц≥њ нагородив його орденом ѕочесного лег≥ону, а рос≥йське командуванн¤ √еорг≥Ївським хрестом. ¬оював ™. ≤. ÷имбал≥ст з н≥мецькими окупантами на ”крањн≥ ≥ в 1918 роц≥. ќтож пр¤мо й спитав сина:

Ч як гадаЇш, вистоњмо?

Ч ѕовинн≥ б.

≤ ¤к же зрад≥в батько, коли син повернувс¤ з в≥йни ≥з «олотою з≥ркою геро¤. јле те було п≥зн≥ше. ј тод≥...

Ч Ѕери своњх найкращих хлопц≥в, Ч продовжував ћ. ћ. ѕопудренко,
Ч ≥ негайно на зал≥зницю. “реба зробити все можливе, щоб до фронту ≥ миша не проскочила. ÷е тоб≥ ≥ наказ, ¤к командиру взводу, ≥ дорученн¤, ¤к членов≥ п≥дп≥льного обкому парт≥њ.

Ч Ѕуде виконано, товаришу командир зТЇднанн¤.

Ч ƒе думаЇш отаборитис¤?

Ч ” своЇму √ородн¤нському район≥, на стику ”крањни ≥ Ѕ≥лорус≥њ. ћ≥сцев≥сть ≥ люди мен≥ там знайом≥, понад “ерюхою л≥си всюди ≥ чагарники. ћаскуватись легко ≥ зручно. ќбласт≥ р≥зн≥. Ќ≥мецьк≥ й пол≥цейськ≥ комендатури не так контактуватимуть м≥ж собою. Ћегше маневрувати буде.

Ч –озумно ≥ лог≥чно.

Ч ј ще запропонував би, ћиколо ћикитовичу, д≥¤ти на зал≥зниц≥ не одн≥Їю, а двома групами.

Ч Ѕоњшс¤, що сам не впораЇшс¤? Ч зв≥в ѕопудренко запитально погл¤д.

Ч Ќе в т≥м справа. ¬≥йна Ї в≥йна, ≥ може трапитись, що фашисти на ¤кийсь час ≥ не п≥дпуст¤ть нашоњ групи до зал≥зниц≥. ќсь тод≥ б друга група ≥ вдарила десь п≥вденн≥ше ўорса.

Ч ѕослати знайдемо кого?

Ч равченка ѕилипа яковича.

Ч ƒумаЇш справитьс¤?

Ч ј чому б йому й не справитись? ¬≥н же, ¤к ≥ ¤, кадровий арм≥йський м≥нер. ћ≥ни власноњ конструкц≥њ маЇ.

¬ призал≥зничн≥ л≥си √ородн¤нщини група ÷имбал≥ста д≥сталась за дв≥ ноч≥. ўе дв≥ доби п≥шло на в≥дпочинок ≥ розв≥дку. ј пТ¤тоњ ноч≥ на перегон≥ ’оробич≥ Ч “ерех≥вка злет≥в у пов≥тр¤ перший ворожий ешелон. «а ним другий ≥ трет≥й... Ќе сид≥ла склавши руки на перегон≥ ўорс Ч Ќизк≥вка ≥ група равченка, ¤ка спов≥щала про свою роботу приглушеними в≥дстанню вибухами.

–озгром н≥мц≥в на урськ≥й дуз≥ ≥ перех≥д –ад¤нськоњ јрм≥њ, в р≥шучий наступ подвоњли партизанськ≥ сили, п≥дн≥мали наших людей на нещадну боротьбу з ворогом. ≤ пригадав тод≥ ÷имбал≥ст, ¤к, обминаючи села, крались вони в чотирьох на лижах до ц≥Їњ зал≥зниц≥ взимку 1942 року на свою першу диверс≥ю. як мерзли всю н≥ч б≥л¤ полотна, але так ≥ не д≥ждались ворожого ешелону ≥ зум≥ли п≥д≥рвати т≥льки кол≥ю. ј тепер он ск≥льки навергали! ƒививс¤ ÷имбал≥ст на пон≥вечен≥ п≥д укосами паровози, обгор≥л≥ вагони, сплющен≥ ворож≥ танки та автомоб≥л≥ Ч душа рад≥ла. „иста робота!

“а ≥накше й бути не могло. ¬ ту зимову н≥ч до зал≥зниц≥ йшли лише чотири сам≥тн≥ лижники-п≥дривники, розраховуючи лише на своњ сили. ј тепер в них добре озброЇна ≥ навчена група. ќсь тут, поруч, в л≥сах д≥Ї п≥дп≥льний √ородн¤нський райком парт≥њ, сформований ним партизанський заг≥н ≥мен≥ ѕархоменка. ¬ кожному сел≥ своњ звТ¤зков≥ й пом≥чники, а в де¤ких нав≥ть створен≥ п≥дп≥льн≥ парт≥йн≥ ≥ патр≥отичн≥ групи. ¬есь народ п≥дн¤вс¤ на боротьбу з ненависним фашизмом. “а й м≥ни вже не т≥. “од≥ треба було чекати поњзда за ¤кихось 10-15 метр≥в в≥д зал≥зниц≥ ≥ при його наближенн≥ с≥пати за мотузку, пот≥м в≥дходити п≥д ворожим вогнем.

“епер м≥на сама спрацьовувала п≥д вагою паровозних кол≥с. ќсь ≥ лет¤ть ешелон за ешелоном п≥д ук≥с. “а чи не найкраще про це розпов≥сть рапорт самого ÷имбал≥ста:

3 серпн¤ 1943 року на перегон≥ √ородн¤ Ч ’оробич≥ п≥д≥рваний зал≥зничний ешелон противника з озброЇнн¤м (кулеметами ≥ гвинт≥вками), розбитий паровоз ≥ ш≥сть вагон≥в. –ух поњзд≥в припинено на 8 годин.

5 серпн¤ 1943 року на перегон≥ ’оробич≥ Ч “ерех≥вка п≥д≥рваний зал≥зничний ешелон противника з танками та автомашинами. –озбитий паровоз ≥ 10 платформ.

12 серпн¤ 1943 року на перегон≥ ’оробич≥ Ч “ерех≥вка п≥д≥рваний зал≥зничний ешелон противника з живою силою ≥ продовольством. –озби≠тий паровоз ≥ 3 вагони. ”бито 23 окупанти.

13 серпн¤ 1943 року на перегон≥ ’оробич≥ Ч “ерех≥вка п≥д≥рваний зал≥зничний ешелон противника ≥з зерном ¤ке направл¤лось до Ќ≥меччини. –озбитий паровоз, 5 вагон≥в ≥ 11 вагон≥в пошкоджено.

Ќа зал≥зничн≥й маг≥страл≥ Ѕахмач Ч √омель група ÷имбал≥ста д≥¤ла см≥ливо ≥ вм≥ло. «а ¤кихось п≥втора м≥с¤ц¤ в пов≥тр¤ злет≥ло 17 фашистських ешелон≥в. ¬ серпн≥ Ч вересн≥ 1943 року н≥мц≥ так ≥ не змогли налагодити руху поњзд≥в на н≥й.

Ѕатьк≥вщина високо оц≥нила подвиг нашого земл¤ка Ч ”казом ѕрезид≥њ ¬ерховноњ –ади —–—– в≥д 4 с≥чн¤ 1944 року ≤вану ™лисейовичу ÷имбал≥сту присвоЇне званн¤ √еро¤ –ад¤нського —оюзу.

ѕ≥сл¤ визволенн¤ област≥ ≤. ™. ÷имбал≥ст працював заступником голови „ерн≥г≥вського облвиконкому, першим секретарем Ќос≥вського райкому парт≥њ, зав≥дуючим в≥дд≥лом обкому парт≥њ, керуючим облльонпенькотрестом. ѕомер в 1960 роц≥. ѕохований в м≥ст≥ „ерн≥гов≥.

¬≥дтод≥ минуло майже п≥встол≥тт¤. —ьогодн≥ вже нема серед нас геро¤-партизана. “а земл¤ки памТ¤тають його бойову роботу у важкий дл¤ крањни час. ” ћощенц≥ ≥мТ¤м ≤вана ™лисейовича ÷имбал≥ста названа школа, в „ерн≥гов≥ вулиц¤, в √ородн≥ його портрет встановлено на алењ б≥л¤ в≥чного вогню. ѕро нього написан≥ нариси, розпов≥дають стенди в музе¤х.

ƒавно вже заросли вирви на зал≥зниц¤х в≥д цимбал≥стових м≥н. ѕо них вдень ≥ вноч≥ безперервно мчать ешелони з мирними вантажами. ≤ це найкращий памТ¤тник герою-партизану.

”дари з неба

ћихайло ‘едос≥йович Ўатило (народ. в 1919 р.)

—илу удар≥в штурмовоњ ав≥ац≥њ можемо к≥нц¤ зрозум≥ти лише той, хто хоч раз потрапл¤в п≥д њњ нальоти. ћен≥ випало попасти п≥д так≥ Ђнебесн≥ї удари ¤понц≥в на сопках ћаньчжур≥њ в серпн≥ 1945 року. Ќаша батаре¤ рухалась по звивист≥й г≥рськ≥й дороз≥, можна сказати без вс¤кого маску≠ванн¤. Ќе звертали ми майже н≥¤коњ уваги ≥ на прол≥таюч≥ над нами л≥таки, вважаючи њх за своњ. —хаменулись лише тод≥ коли ¤понськ≥ л≥таки перейшли в п≥ке ≥ ≥з страшним ревом ≥ кулеметними чергами понеслись на нашу батарею. ¬с≥ кинулись у всеб≥ч, намагаючись втиснути бодай голову в будь-¤ку щ≥лину дороги, сховатись. «а наказом командира хапаЇмо ѕ“–, нав≥шуЇмо на г≥лку дерева ≥ робимо к≥лька квапливих постр≥л≥в по штурмовиках. ƒаремно. ¬се в≥дбуваЇтьс¤ так швидко, що не встигаю нав≥ть зл¤катись, ≥ л¤каюсь лише тод≥, коли бачу на дороз≥ к≥лькох убитих ≥ по≠ранених товариш≥в, пожежу на причеп≥ з снар¤дами, пон≥вечену гармату. Ѕ≥да навчила надал≥ бути обачн≥шими ≥ обережн≥шими.

Ќеперевершеним майстром штурмових удар≥в з пов≥тр¤ став на рад¤нсько-н≥мецькому фронт≥ в роки ¬еликоњ ¬≥тчизн¤ноњ в≥йни ћихайло ‘едос≥йович Ўатило. Ќародивс¤ в≥н в звичайн≥й с≥мТњ в сел≥ —олон≥вка √ородн¤нського району. ’лопчина може так би ≥ не знайшов дороги до ав≥ац≥њ, ¤кби батьки в пошуках кращоњ дол≥ не перењхали в двадц¤т≥ роки до м. “агта емеровськоњ област≥, де за к≥лька рок≥в до в≥йни зТ¤вивс¤ аероклуб, ¤кий в≥дкрив юнаков≥ дорогу до льотного в≥йськового училища. як одного з добре п≥дготовлених випускник≥в Ўатила залишають вчити молодих льотчик≥в дл¤ фронту за скороченою програмою. ѕрацювати доводилось отож багато ≥ напружено. ѕринцип у старшого лейтенанта був один: важко в навчанн≥ Ч легко в бою. ¬чив ≥ вчивс¤ сам, прагнучи особисто вступити в поЇдинок з ненависними фашистами.

“аку можлив≥сть командиру ланки 76-ого гвард≥йського ћел≥топольсь≠кого „ервонопрапорного штурмового ав≥ац≥йного полку було надано наприк≥нц≥ 1943 року. ¬ цей час велис¤ жорсток≥ боњ за визволенн¤ риму.

≤ ось перше бойове завданн¤: треба знищити скупченн¤ фашистських л≥так≥в на аеродромах ¬еселе, —арабуз, ’ерсонес. Ў≥сть раз≥в п≥дн≥маЇ в пов≥тр¤ свою ланку ≤Ћ≥в-2 командир-гвард≥Їць, нанос¤чи влучн≥ бомбов≥ та кулеметн≥ удари по вс≥х трьох аеродромах. ћаневри штурмовик≥в наст≥льки в≥дпрацьован≥, що фашистськ≥ зен≥тники н≥¤к не можуть њх зупинити чи збити. –езультати нальот≥в ви¤вились блискучими: девТ¤ть ворожих л≥так≥в згор≥ло на аеродромах ≥ один збитий в пов≥тр≥. ÷е додавало впевненост≥ дл¤ дальших бойових польот≥в.

ƒал≥ була Ѕ≥лорус≥¤. “ут ланка Ўатила зробила 45 бойових вильот≥в. ≤ кожен повен неспод≥ванок ≥ ризик≥в.

¬ одному з польот≥в наш≥ штурмовики зустр≥ли чималу армаду фашистських бомбардувальник≥в, ¤к≥ лет≥ли атакувати позиц≥њ рад¤нських в≥йськ.

Ч јтакуЇмо! Ч почувс¤ наказ командира. ≈скадриль¤ штурмовик≥в см≥ливо вр≥залась в стр≥й Ђхейнкел≥вї. Ќе допомогли њм ≥ п≥досп≥л≥ винищувач≥. ¬пали на землю пТ¤ть палаючих ворожих бомбардувальник≥в, один з ¤ких був на рахунку Ўатила. Ѕлискуче виконали льотчики ≥ поставлене завданн¤. ѕ≥д час штурму ворожих позиц≥й Ўатило знищив самох≥дну гармату ≥ 2 м≥номети.

¬же в ѕрибалтиц≥ в район≥ м. уссен штурмовики одержали завданн¤ атакувати скупченн¤ ворожих танк≥в та автомашин, ¤к≥ прикривала вели≠ка група Ђмессершм≥т≥вї. Ќаш≥ штурмовики, ¤к≥ л≥тали великими групами, прикриваючи один одного, см≥ливо вступали в б≥й ≥ три винищувач≥ збили, решту розс≥¤ли. ƒал≥ зробили три заходи на ворож≥ наземн≥ ц≥л≥ ≥ знищили к≥лька танк≥в та автомашин з в≥йськовими вантажами.

Ѕоњ тим часом перенеслись на територ≥ю —х≥дноњ ѕрус≥њ. √рупа Ђ≤Ћ≥вї п≥д командуванн¤м Ўатила нанесла в≥дчутний удар по скупченню техн≥ки та живоњ сили в район≥ м≥ст ћеденау ≥ Ќеендорф. Ўатило в цьому бою вив≥в з ладу танк Ђтигрї, дв≥ зен≥тн≥ батарењ, к≥лька л≥так≥в на одному з фашистських аеродром≥в.

120 бойових вильот≥в зробив гвард≥њ старший лейтенант Ўатило за ¤кихось п≥втора року боњв. ’то служив в ав≥ац≥њ знаЇ, що це не так вже й мало. якщо до цього додати, що досв≥дчений льотчик не був жодного разу збитий ≥ нав≥ть поранений, то неважко у¤вити ¤кою майстерн≥стю в≥н волод≥в. ¬еличезною була ≥ шкода нанесена фашистам завд¤ки см≥ливост≥ тверезому розрахунку ≥ км≥тливост≥ гвард≥йц¤.

Ѕатьк≥вщина високо оц≥нила бойовий вклад нашого земл¤ка ћихайла ‘едос≥йовича Ўатила присвоњвши йому званн¤ √еро¤ –ад¤нського —оюзу, нагородивши його багатьма ≥ншими орденами та медал¤ми.

Ќа досв≥д≥ таких льотчик≥в-штурмовик≥в, ¤к Ўатило, уже по в≥йн≥ навчалось немало молодих оф≥цер≥в, освоюючи все нову ≥ нову техн≥ку.

ѕ≥сл¤ ув≥льненн¤ в запас ћихайло ‘едос≥йович назавжди поселивс¤ в столиц≥ Ѕ≥лорус≥њ ћ≥нську, ¤кий самов≥ддано визвол¤в в≥д г≥тлер≥вц≥в. “ам працював на промислових п≥дприЇмствах, в≥в ≥ веде велику в≥йськово-патр≥отичну роботу серед молод≥.

ѕамТ¤тають геро¤ ≥ в √ородн¤нськ≥й —олон≥вц≥ та сиб≥рськ≥й “айз≥, де в м≥сцевих музе¤х √ерою присв¤чен≥ спец≥альн≥ стенди.

√р≥зний мотив Ђкатюшї

…осип —еменович ёфа (1915-1974)

¬же з перших дн≥в ¬еликоњ ¬≥тчизн¤ноњ в≥йни рад¤нськ≥ в≥йська застосували нову, нев≥дому г≥тлер≥вц¤м зброю Ч гвард≥йськ≥ м≥номети, ¤к≥ наш народ любовно найменував Ђкатюшамиї. ожен њх залп наводив жах на фашистських солдат≥в та оф≥цер≥в. ўе б пак! «а натиском кнопки з каб≥ни автомашини на ворога з шумом лет≥ло одразу ш≥стнадц¤ть реактивних снар¤д≥в, ¤к≥ розл≥тались на сотн≥ осколк≥в ≥ своњм терм≥тним начинн¤м пропалювали все навколо: землю, воду, л≥с. Ќедарма ж бо в т≥ часи про Ђ атюш≥ї ходила в народ≥ така част≥вка:

Ќемец в страхе прыгает, скачет,

— головой зароетс¤ в сугроб,

Ќо мотив и там его достанет,

» станцует немец пр¤мо в гроб.

‘ашисти докладали немало зусиль, щоб захопити в своњ руки ≥ оволод≥ти ц≥Їю новою зброЇю. ќднак це њм не вдавалос¤. “аЇмницю наших Ђ атюшї пильно обер≥гали ≥ ефективно застосовували в бо¤х на в≥дпов≥дальних д≥л¤нках багатьох фронт≥в добре п≥дготовлен≥ ≥ в≥ддан≥ Ѕатьк≥вщин≥ оф≥цери. ќдним ≥з таких ≥ був …осип —еменович ёфа.

Ќародивс¤ ≥ пров≥в дит¤ч≥ роки ёфа в √ородн≥. ѕ≥дл≥тком жив у –омнах. ¬ Ћен≥нград≥ працював на завод≥ Ђ омсомолецї. «а пут≥вкою комсомолу вступив до Ћен≥нградського артилер≥йського училища, ¤ке зак≥нчив напередодн≥ ¬еликоњ ¬≥тчизн¤ноњ в≥йни.

јле спец≥альн≥сть одержав дещо в≥дм≥нну в≥д ≥нших артилер≥йських оф≥цер≥в Ч йому було дов≥рено командувати див≥з≥оном тод≥ майже н≥ко≠му нев≥домих Ђ атюшї. « ними ≥ вирушив на фронт в перший день в≥йни.

¬ бо¤х за —тал≥нград полк Ђ атюшї п≥д командуванн¤м ёфи не раз п≥дтримував ≥ виручав п≥хотн≥ частини легендарноњ 62-оњ арм≥њ ¬. ≤. „уйка. ќсобливо памТ¤тними ≥ жорстокими були боњ за знаменитий ћамаЇв курган, ≥нш≥ важлив≥ обТЇкти.

“ак само, ¤к ≥ в оборонних бо¤х, вм≥ло д≥¤ли гвард≥йц≥ ёфи ≥ в бо¤х наступальних. “ак було п≥д –остовом, ¬олновахою п≥д час прорив≥в ворожих укр≥плень.

ѕТ¤ть дн≥в тривали боњ на п≥дступах до ЅЇлгорода. јвтомашини з гвард≥йськими м≥нометами зТ¤вл¤лись в найнеспод≥ван≥ших дл¤ фашист≥в м≥сц¤х. ƒавали залп-другий ≥ т≥льки њх там ≥ бачили. «упинка Ч ≥ знову на голови фашист≥в лет≥ли сотн≥ осколк≥в ≥ море терм≥тного вогню. ¬ цих наступальних бо¤х м≥нометники ёфи знищили 33 ворожих танки, 85 автомашин, до 8 рот п≥хоти. ≤ншого разу подавили вогонь тринадц¤ти фашистських м≥нометних батарей, знищили ≥ розс≥¤ли до семи батальйон≥в п≥хоти.

≤ ось 38 арм≥¤ п≥д≥йшла до ƒн≥пра. «а р≥кою чекала свого визволенн¤ столиц¤ ”крањни Ч ињв. «амаскувавши на узл≥сс¤х артилер≥йську групу Ђ атюшї, 28-л≥тн≥й полковник ёфа переходив в≥д п≥дрозд≥лу до п≥дрозд≥лу, в≥д машини до машини, по¤снював випробуваним в бо¤х оф≥церам та солдатам важлив≥сть поставленого перед ними завданн¤.

ј воно й справд≥ було в≥дпов≥дальним. ¬сл≥д за п≥хотою треба було непом≥тно переправитись через ƒн≥про, зайн¤ти зручн≥ вогнев≥ позиц≥њ, ≥ масованим вогнем п≥дтримати прорив багатоешелонованоњ оборони противника нашими наступаючими частинами.

Ќе вперше було гвард≥йц¤м долати водн≥ рубеж≥, в безпосередн≥й близк≥ст≥ в≥д противника. ¬се йшло за точно розробленим планом ≥ на цей раз. ѕ≥д покровом темр¤ви ёфа вм≥ло розставив вс≥ своњ реактивн≥ установки на в≥дведен≥й дл¤ вир≥шального удару д≥л¤нц≥ фронту.

¬с≥ застигли в напруженому чеканн≥. ≤ нарешт≥ давно оч≥кувана команда:

Ч ¬огонь!

—палахнуло ср≥бл¤стими смугами передсв≥танкове небо, снар¤ди л¤гали точно в ц≥ль, примушували фашист≥в або т≥кати, або вгризатись в землю. јле й там р¤тунку не було... Ћет≥ли в пов≥тр¤ ворож≥ доти, палали танки ≥ автомашини.

¬ пробит≥ гвард≥йськими м≥нометами проходи кинулась в р≥шучий наступ п≥хота.

“а ось оговтавшись фашисти Ч притисли вогнем нашу п≥хоту до земл≥. ≤ знову гвард≥йц≥ завчасно в≥дкривають приц≥льний вогонь, подавл¤ючи ворож≥ вогнев≥ точки.

ќц≥нюючи участь групи Ђ атюшї ёфи в бо¤х за ињв, командуючий 38-ою арм≥Їю .—. ћоскаленко в книз≥ ЂЌа ёго-«ападном направленийї писав:

Ђ¬ пер≥од боњв за оволод≥нн¤ ≥ розширенн¤ плацдарму на зах≥дному берез≥ ƒн≥пра полковник ….—. ёфа зум≥в п≥д сильним вогневим протисто¤нн¤м противника без втрат переправити гвард≥йськ≥ м≥нометн≥ частини, ¤к≥ в≥д≥грали належну рол≥, в ињвськ≥й наступальн≥й операц≥њ. √отуючись до нењ, …осип —еменович непом≥тно вив≥в своњ частини на позиц≥њ, орган≥зував масовий вогонь восьми гвард≥йських м≥нометних полк≥в ≥ тим спри¤в прориву ворожоњ оборони стр≥лецькими ≥ танковими в≥йськами. «а чотири дн≥ боњв, з 3 по 6 листопада 1943 року керован≥ ним частини знищили два полкових штаби, 10 танк≥в, 38 бл≥ндаж≥в, 13 спостережних пункт≥в, 30 кулеметних точок, к≥лька батарей артилер≥њ та м≥номет≥в р≥зного кал≥бру ≥ до трьох батальйон≥в п≥хоти противникаї.

«а боњ п≥д иЇвом гвард≥њ полковник ёфа удостоЇний званн¤ √еро¤ –ад¤нського —оюзу.

¬ м≥ст≥ воњн≥в чекала страшна зв≥стка про Ѕабин яр, в ¤кому фашисти по зв≥р¤чому розстр≥л¤ли б≥льше 200 тис¤ч Їврењв та людей ≥нших нац≥ональностей. ўе м≥цн≥ше стиснули зброю гвард≥йц≥ ≥ п≥шли в нов≥ боњ за визволенн¤ ”крањни, ѕольщ≥, ”горщини, ≥нших загарбаних фашистами крањн.

ѕо в≥йн≥ …осип —еменович певний час служив в арм≥њ, передаючи молодим воњнам неаби¤кий фронтовий досв≥д.

ѕ≥сл¤ виходу на пенс≥ю ….—. ёфа жив в м. “ушино п≥д ћосквою, де п≥сл¤ смерт≥ ≥ похований.

–еактивн≥ снар¤ди гвард≥йських м≥номет≥в були першими нашими ракетами, ¤к≥ важили всього к≥лька дес¤тк≥в к≥лограм≥в. —ьогодн≥ ж наш≥ ракети п≥дн≥мають в косм≥чний прост≥р ц≥л≥ орб≥тальн≥ комплекси вагою в дес¤тки тон. ≤ звичайно б рад≥в сьогодн≥ наш земл¤к з того, що використовуютьс¤ вони вже не ст≥льки дл¤ в≥йни, ск≥льки дл¤ виконанн¤ мирних завдань. –ад≥ тому ≥ ми.